Slide background
Slide background
Slide background
Slide background
Slide background

Реформа децентралізації влади

Децентралізація - це передача значних повноважень від державних органів органам місцевого самоврядування, які є найближчими до людей. А отже такі повноваження можна реалізовувати більш ефективно.


5 необхідних кроків для проведення реформи

1

Визначити територіальну основу органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади

Створити трьохрівневу систему адмінінстративно-територіального устрою: громада, район, область. Така система є оптимальною для України.

2

Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування різних рівнів

Необхідно найбільш важливі для людей повноваження передати на найближчий до людей рівень влади.

3

Розмежувати повноваження між органами місцевого самоврядування та виконавчої влади

Передати основні повноваження місцевих держадміністрацій органам місцевого самоврядування. Виконавчій владі залишити тільки право контролю

4

Визначити необхідний обсяг ресурсів на кожному рівні

Потрібно повністю оновити бюджетну систему. Громади повинні мати власні бюджети, можливість об’єднувати зусилля і фінанси. Тоді у них з'являться ресурси для вирішення нагальних питань і розвитку.

5

Зробити органи місцевого самоврядування підзвітними перед виборцями і державою

Люди повинні самі обирати місцеву владу і мати важелі впливу на неї. Тобто компетентність влади на місцях, а отже і якість життя у громаді, залежатиме від самих мешканців.

17 питань про реформу

або Як відбудеться перебудова системи влaди в країні

Децентралізація – це передача значних повноважень від державних органів органам місцевого самоврядування. Так, аби якомога більше повноважень мали ті органи, що ближче до людей, де такі повноваження можна реалізовувати найбільш успішно.
Місцеве самоврядування – це коли мешканці в містах, селах, селищах самі господарюють у себе вдома. Люди обирають місцеві ради та їх голів. Їх і вповноважують вирішувати більшість важливих питань.
Органи місцевого самоврядування відповідають за шкільну і дошкільну освіту, охорону здоров’я первинного рівня (поліклініки, фапи), заклади культури, благоустрій – освітлення вулиць, стан доріг, прибирання, громадський порядок і багато інших, важливих повсякденних питань.
Суть реформи: віддати право самостійно вирішувати всі ці питання громадам – мешканцям міст, сіл, селищ.
Було, але дуже обмежене. Щоб зробити щось корисне в своєму місті, місцевій владі треба мати на це кошти. А власних коштів у місцевих влад майже й не було. Ті податки, що сплачували підприємства і люди, які там працювали, чи не повністю забирали в Київ – в держказну. Далі з Києва чиновники вирішували – кому і скільки дати. Часто рішення, чи дати на місцеві потреби гроші – приймали через «відкат». На всіх рівнях – в міністерствах, в обласних адміністраціях, районних.
Насправді в Україні існувало не самоврядування, а корупційна вертикаль. Її щороку зміцнювали. Тож місцеве самоврядування якщо й могло якось діяти, то всупереч системі, а не завдяки їй.
Через децентралізацію влади. Реформа місцевого самоврядування передбачає: і право вирішувати – тобто повноваження, і кошти передадуть громадам. Це буде закріплено і в Конституції України, і у багатьох законах. Це визначить нові правила, за якими працюватиме система влади. І якщо буде визначено, що податок мають зараховувати у місцевий бюджет – це станеться автоматично. Якщо в законі буде визначено, що вирішувати місцеві питання має не чиновник в міністерстві, а міська, селищна чи сільська рада, то так і буде.
Слід ліквідувати усі ті надбудови, які створювали, аби лиш централізувати владу й фінанси. Для цього теж треба змінити закони.
Суть перетворень, що пропонує реформа децентралізації: органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування нарешті почнуть займатися властивими для них справами. А не намагатися робити одне й те саме. Люди напряму, а точніше – через вибори - створюватимуть місцеві органи влади.
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування різних рівнів –громади, району, області – отримають повноваження, що найбільш ефективно виконувати саме на цьому рівні, а під повноваження – необхідні ресурси. Буде запроваджено відповідальність місцевої влади перед виборцями за ефективність своєї роботи, а перед державою – за законність.
У старій системі влади від голови ОДА – «губернатора» - багато залежало в регіоні. Він був там повноправною владою. Так само, як практично вся влада в Києві зосереджувалася в руках Президента, в регіоні вона була у очільника обласної адміністрації. Дехто вірить , якщо, мовляв, такий голова буде обраний людьми, то все одразу зміниться, і цей керівник дбатиме про людей. Насправді, якщо у будь-кого багато влади, то це не демократія. Так можемо отримати країну не з одним, а з більш ніж двадцятьма князьками у своїх регіонах.
Коли повнота влади переходить на місцевий рівень - на той рівень, який є найближчим до людей, – це і є справжня децентралізація. На вищому рівні (район, область, держава) залишаються лише ті питання, які є спільними для громад. На обласному (регіональному) рівні це спеціалізована медицина, вищі навчальні заклади, дороги обласного значення, напрями регіонального економічного розвитку тощо.
У цьому ж і принципова відмінність передачі повноважень при децентралізації та при федералізації. У децентралізованій унітарній державі найбільш спроможними є два рівні публічної влади: національний, та - місцевий. Саме тут принципова відмінність від федеративної держави, де навпаки – домінуючим рівнем є регіональний, і найбільше повноважень та ресурсів збирають на рівні регіону.
Така концентрація призводить до формування регіональних політичних еліт, які не дуже готові для національного рівня, але надто амбітні, щоб залишатися регіональною елітою. Їм здається, що саме вони є більш кваліфіковані, ніж місцеві чи національні еліти, і що саме регіон має перебирати на себе все більше повноважень. Так починається регіональний сепаратизм.
Федералізація означає передачу значних повноважень на рівень регіонів, а реформа місцевого самоврядування робить ставку на громади.
Передавати ресурси і повноваження лише на регіональний рівень - ризиковано. Адже так можна відтворити централізовану та корумповану систему влади, але вже на регіональному рівні.
Є й інші ризики. Побудова влади за федеральним принципом загрожує тим, що місцеві політики можуть роздмухувати сепаратизм, і використовувати задля цього місцевих мешканців. Можуть зіштовхувати людей між собою, замість того, аби опікуватись благоустроєм на місцях. Найголовніше – федералізація створить проблеми для ухвалення рішень у країні в цілому. Для федерацій характерними є такі приклади, коли політики блокують пропозиції інших замість пошуку спільного рішення. Сепаратисти є в різних країнах, особливо це характерно для федерацій, а також для країн, де регіони мають надмірні повноваження.
Чим більше життєво важливих і дійсно актуальних для людей питань буде виведено за межі політики, тим більше люди виграють і тим стабільніше житиме Україна. Сьогодні важливо створити сильне місцеве самоврядування як основу єдиної стабільної країни, а решту питань (мовних, культурних особливостей окремих територій) можна вирішувати поступово шляхом конструктивного політичного діалогу.
Коли формуватиметься перелік повноважень місцевого самоврядування на різних рівнях (громада – район – область), в обговоренні візьмуть участь представники органів місцевого самоврядування, у тому числі, зі східних та південних регіонів країни. Так, як це було, коли формували Концепцію реформи.
На обласному та районному рівнях обиратимуть депутатів відповідних рад. Вже ради будуть обирати голів рад, які очолять виконкоми. Така система сьогодні досить непогано працює в містах, навіть в умовах централізованої влади. Відмінність лише у тому, що у містах мешканці обирають голів прямим голосуванням. Це виправдано, бо у міських голів (рівень громади) – великий обсяг завдань, а буде ще більший. На рівні району та області, коло завдань буде вужчим. Та й міський голова (очільник громади) буде ближче до людей – мешканцям легше його контролювати, тоді як керівників вищого рівня контролюватимуть депутати.
Ні. В цьому полягає одна з важливих рис місцевого самоврядування. На кожному рівні є свої повноваження (завдання, чим займаються). Вони не перетинаються. Ті, хто, відповідає за ремонт доріг обласного значення, не має командувати тими, хто займається місцевими дорогами. В цьому немає потреби. Органи місцевого самоврядування підпорядковуються тільки закону і тим людям, які їх обирають.
За роки незалежності усі ті, хто не хотіли реформувати місцеве самоврядування, говорили, начебто громади не готові взяти на себе управління. Мовляв, нема підготовлених кадрів, на місцях буде хаос і корупція. Це лиш відмовки.
Подивимося на сусідів в Європі. Практично усюди система влади побудована саме таким чином. І доводить свою ефективність. Чому? Бо якщо проблеми вирішують ті люди, які реально їх відчувають, то вони й зацікавлені в тому, щоб зробити все якнайкраще.
Помилково вважати, що на місцях люди гірші – менш чесні, менш освічені, менш відповідальні, аніж столичні чиновники. Утім, місцеві мешканці справді хочуть розвивати свою громаду (село, селище чи місто) – тож будуть шукати найкращі рішення і вчитись. Ще й самі люди будуть на своїх місцевих обранців тиснути, щоб вони працювали професійно і відкрито. Тому нова система швидко почне сама себе вдосконалювати, залучати нових, грамотних людей. А завдання держави на етапі реформи – допомогти людям на місцях освоїти нові повноваження.
Головними, хто контролюватиме владу на місцях будуть самі люди. В законі про місцеве самоврядування будуть обов’язкові норми, щоб залучати мешканців – членів громад – до роботи разом. Також буде закон про місцевий референдум, який дозволить відкликати депутатів місцевих рад і голів громад. Чим сильнішою буде громада, тим сильнішим буде місцеве самоврядування, і навпаки.
Реформа передбачає створення й державних представництв. Мова йде про невеликі структури, основними функціями яких є контрольно-наглядова (вони стежитимуть за дотриманням законодавства органами місцевого самоврядування) і координаційна (координація роботи органів держвлади на території). Якщо органи місцевого самоврядування приймуть незаконні рішення, голови держпредставництв зможуть зупинити такі рішення і звернутись до суду.
В старій системі органи місцевого самоврядування завжди були на другорядних позиціях. На них покладали відповідальність, але не забезпечували інструментами.
У концепції реформи і у пропозиціях щодо змін в Конституції чітко сказано: повноваження органів місцевого самоврядування мають забезпечити фінансами.
Органи місцевого самоврядування матимуть, зокрема, частку від загальнонаціональних податків (а не тільки дотації). Якщо у місцевої влади через державні рішення виникнуть додаткові витрати, то це теж компенсує держава.
Механізм розподілу податків між органами різного рівня і державою визначать у змінах до Бюджетного кодексу.
Реформа не передбачає змін меж областей (регіонів). Змінимо систему управління на обласному рівні.
Якщо говорити про рівень районів і громад, то варто знати: в Україні нерівномірний адміністративно-територіальний поділ. Всього в країні близько 12 000 громад (сіл, селищ, міст), серед яких є навіть громади, де менше ста осіб. Створити повноцінне самоврядування в такому селі неможливо. Тому реформа підштовхне громади до об’єднання.
Будуть стимули саме для добровільного об’єднання невеличких громад. Серед законопроектів, що підготовлені в рамках реформи, - закон про добровільне об’єднання громад і про співпрацю між громадами.
Ці закони визначають механізм, як громади можуть об’єднувати зусилля, щоб вирішити прості спільні проблеми. А право громад – вирішувати, скористатись цим, чи ні. Та чим більш сильними, спроможними (гроші, ресурси) будуть громади, тим більше функцій зможуть виконувати для мешканців.
Сьогодні можна лише з жалем говорити, що така реформа не відбулась раніше. У центральної влади не було достатньо рішучості і готовності поділитись своїми повноваженнями та ресурсами.
Пострадянські і постсоціалістичні країни, які провели реформу, сьогодні значно випереджають Україну в соціально-економічному розвитку. Завдяки реформі вони включили в роботу те, що є найбільш цінним капіталом будь-якої держави, – інтереси людей. І навпаки - прибрали головну перешкоду на шляху успіху та добробуту – корупцію.
Реформа, яка передбачає передачу в місцеві бюджети частки загальнонаціональних податків, створює економічну зацікавленість громад в розвитку нових виробництв, підтримці бізнесу тощо.
Децентралізація і дерегуляція прибирає штучні перешкоди для бізнесу і підприємницької діяльності – зайві дозволи, інстанції, надмірний контроль. Так країна почне оживати. Окрім того, активні, спроможні та зацікавлені громади – головний рушій на територіальному рівні. Вони стануть підтримкою тих змін, над проведенням яких працює уряд. Тому без реформи місцевого самоврядування всі інші реформи приречені на невдачу – так вже було в попередні роки.
Поглянемо на досвід мешканців країн Центральної та Східної Європи. Коли децентралізація проходила у Польщі, падіння економіки на рік становило близько 10%, інфляція – близько 500% на рік. На кордонах стояли тоді ще радянські війська. І все ж Польща зробила цю реформу, а сьогодні готова допомогти українцям повторити успіхи та не припуститись помилок, які були на шляху децентралізації.
Те, що пропонує децентралізація, відповідає потребам громадян України, де б вони не мешкали. Повноцінне місцеве самоврядування покаже перспективи розвитку держави. Дасть можливості кожній людині знайти своє місце і впливати на цю перспективу через участь в житті громади, в тому числі економічному. Головне – це поверне людям відчуття власної гідності.
Важливо ще, що реформа місцевого самоврядування йде в узгодженні з реформою регіональної політики. Так ініціатива знизу має бути підтримана зверху. Завданням державної регіональної політики є підтримка стратегічних для регіонів проектів. Треба «підтягнути» регіони, які відчувають більш гострі економічні труднощі. Саме створення повноцінного місцевого самоврядування, яке може діяти – це передумова розвитку регіонів якраз з врахуванням їх особливостей.
Також у законопроекті про об’єднання громад сказано, що мають враховуватись історичні, природні, етнічні, культурні та інші фактори. Такі, що впливають на стійкість новоутвореної об’єднаної громади. Щоб громада, яка складатиметься з кількох дрібніших, могла мати всі потрібні ресурси.
Концепцію реформи уряд сформував і схвалив на початку квітня 2014 року.
Вже підготовлені і направлені в парламент пропозиції щодо змін у Конституції України. Конституційні зміни необхідні, адже поки там закріплена нинішня система влади з обласними та районними держадміністраціями, недостатніми повноваженнями і фінансовим забезпеченням громад. Це дасть змогу схвалити потрібні закони – про місцеве самоврядування, про місцеві державні представництва, про муніципальну міліцію, зміни до Бюджетного та Податкового кодексів тощо.
Весь пакет законопроектів напрацьовують і скеровують до Верховної Ради, щоб за них проголосували цього, 2014 року. А у 2015 році можна буде провести місцеві вибори на новій основі.
Після Президента, уряду, експертів з європейських інституцій, слово за парламентом. Критичне значення має позиція народних депутатів. Якщо українські парламентарі проявлять відповідальність перед своїм народом і зможуть стати над політичними чварами, то скоро може відбутись голосування по змінах до Конституції.
Сьогодні громадянський обов’язок всіх, хто розуміє нагальність реформи місцевого самоврядування в Україні, усіма доступними методами впливати на народних депутатів, аби ті підтримали реформу. Якщо парламент проголосує відповідні зміни до Конституції і надасть конституційну основу для проведення реформи, такий парламент увійде в історію України.
Реформа дасть поштовх до повноцінного розвитку громад – а ми всі є членами територіальних громад. Отже реформа торкнеться всіх в Україні. Децентралізація призведе не лише до змін системи влади в країні. Зміни стосуються всіх аспектів нашого повсякденного життя. Всілякі дозволи, реєстрації і посвідчення – для ведення бізнесу, наприклад, можна буде отримувати на місцях. Можна буде залучати інвестиції, не чекаючи дозволу з Києва. Вирішувати, чи ремонтувати школу, утеплювати дитячий садочок, де лагодити дорогу, чи треба купити на кілька сіл пожежну машину – можна буде самостійно.
Реформа дасть нам можливість поліпшити життя у своїй громаді і в країні в цілому. Тому можна сказати, що саме ця реформа є «реформою нашого самоврятування». Зможемо самі господарювати на власній землі без перешкод від столичних хабарників чи бюрократів. Та й жити нарешті демократично, по-європейські, й бути не радянськими, а українськими громадянами.

Маєте ще запитання?

Поставити питання